1-797x638.jpg "Палеоніктіс")
Палеоніктіс
2029620296Палеоніктіс (†Palaeonictis (de Blainville, 1842))
Ряд:: †Oxyaenodonta
Родина: †Oxyaenidae
Розповсюдження: від пізнього палеоцену до раннього еоцену (Європа та Північна Америка, 56,2–50,5 млн. років тоиу)
Розміри: довжина - 140 (200) см, зріст - 45 (60) см, вага - 17-50 кг.
Типовий представник: †Palaeonictis gigantea
Palaeonictis — представник вимерлої родині Oxyaenidae, який ззовні чимось нагадував велику сучасну росомаху. Цей хижак мав важкі щелепи і тупі міцні зуби, які більше підходили для дроблення кісток, ніж для нарізки м'яса. Це доводить, що Палеоніктіс, принаймні частково, був падлоїдом. Найбільший вид, Palaeonictis peloria, відомий завдяки неповній щелепі, розмір якої повинен був перевищувати 20 сантиметрів, був домінантним хижим звиром у своїй екосистемі. 55 мільйонів років тому P. occidentalis (розміром з маленького ведмедя) еволюціонував у менший P. wingi (розміром з койота) протягом 200 000 років на початку еоцену через глобальне потепління. До кінця раннього еоцену Palaeonictis зник з Північної Америки, а до початку еоцену останній вид P. gigantea зник з Європи. Насправді вся родина Oxyaenidae вимерла в усьому світі (хоча її сестринська група Hyaenodonta деякий час продовжувала процвітати). Традиційно припускають, що це сталося через посилення конкуренції з боку міацидів і німравидів, що належать до більш успішного ряду Хижих, який зрештою замінив попередні клади м’ясоїдних ссавців у пізньому неогені. Хоча жодних доказів прямої конкуренції не відомо, сучасні представнии м’ясоїдніх, можливо, просто заповнили звільнені ніші.
1-70x56.jpg "2")
Палеоніктіс (†Palaeonictis (de Blainville, 1842))
Ряд:: †Oxyaenodonta
Родина: †Oxyaenidae
Розповсюдження: від пізнього палеоцену до раннього еоцену (Європа та Північна Америка, 56,2–50,5 млн. років тоиу)
Розміри: довжина - 140 (200) см, зріст - 45 (60) см, вага - 17-50 кг.
Типовий представник: †Palaeonictis gigantea
Palaeonictis — представник вимерлої родині Oxyaenidae, який ззовні чимось нагадував велику сучасну росомаху. Цей хижак мав важкі щелепи і тупі міцні зуби, які більше підходили для дроблення кісток, ніж для нарізки м'яса. Це доводить, що Палеоніктіс, принаймні частково, був падлоїдом. Найбільший вид, Palaeonictis peloria, відомий завдяки неповній щелепі, розмір якої повинен був перевищувати 20 сантиметрів, був домінантним хижим звиром у своїй екосистемі. 55 мільйонів років тому P. occidentalis (розміром з маленького ведмедя) еволюціонував у менший P. wingi (розміром з койота) протягом 200 000 років на початку еоцену через глобальне потепління. До кінця раннього еоцену Palaeonictis зник з Північної Америки, а до початку еоцену останній вид P. gigantea зник з Європи. Насправді вся родина Oxyaenidae вимерла в усьому світі (хоча її сестринська група Hyaenodonta деякий час продовжувала процвітати). Традиційно припускають, що це сталося через посилення конкуренції з боку міацидів і німравидів, що належать до більш успішного ряду Хижих, який зрештою замінив попередні клади м’ясоїдних ссавців у пізньому неогені. Хоча жодних доказів прямої конкуренції не відомо, сучасні представнии м’ясоїдніх, можливо, просто заповнили звільнені ніші.
