Australopithecus afarensis (Австралопітек афарський)
336336Australopithecus afarensis (Австралопітек афарський; Johanson, White & Coppens, 1978)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Сухоносі мавпи (Haplorhini)
Родина: Гомініди (Hominidae)
Розміри: зріст - 100-150 см, вага - 30-60 кг
Епоха: пліоцен, приблизно 3,9-2,9 мільйона років тому (Східна Африка)
Australopithecus afarensis (Австралопітек афарський) ходив як людина, але все ще лазив по деревах як мавпа. Мешкаючи у Східній Африці приблизно між 3,9 і 2,9 мільйона років тому, ці ранні гомініни поєднували в собі маленький мозок (за розміром як у мавпи) з прямою поставою, а також людську форму таза й ніг, але водночас зберігали довгі руки та вигнуті пальці, корисні для пересування по деревах. Один із найдивовижніших слідів їхнього життя зберігся в Лаетолі в Танзанії, це унікальна стежка відбитків ніг віком близько 3,6 мільйона років, яка зафіксувала, як ранні гомініни йшли прямо крізь вологий вулканічний попіл. Це відкриття допомогло спростувати старе уявлення про те, що першим в еволюції людини з'явився великий мозок: наші предки вже ходили на двох ногах за мільйони років до стрімкого збільшення об'єму людського мозку.
Найвідомішою представницею цього виду є Люсі - частково збережений скелет самки віком 3,2 мільйона років, виявлений у Хадарі (Ефіопія) у 1974 році. Своє прізвисько вона отримала через те, що пісня гурту The Beatles «Lucy in the Sky with Diamonds» безперервно лунала в таборі, коли дослідницька група святкувала своє відкриття; в Ефіопії вона також відома як Дінкнеш, що означає «ти дивовижна». Зріст Люсі становив усього близько 1,1 метра, проте її скелет став однією з найвеличніших ікон еволюції людини. Інша виняткова знахідка - дитина Селам віком 3,3 мільйона років - показала, що діти A. afarensis уже могли ходити прямо, хоча все ще зберігали сильні анатомічні пристосування для лазіння. Відтоді Люсі стала чимось набагато більшим, ніж просто науковим зразком, з'являючись у книгах, документальних фільмах, музеях та масовій культурі по всьому світу. Іронія полягає в тому, що одна з найвідоміших постатей в історії людства не була ні людиною, ні мавпою в сучасному розумінні, а являла собою дивовижну еволюційну мозаїку - пересуваючись на двох ногах по землі, вона все ще почувалася як удома на деревах.
Australopithecus afarensis (Австралопітек афарський; Johanson, White & Coppens, 1978)
Ряд: Примати (Primates)
Підряд: Сухоносі мавпи (Haplorhini)
Родина: Гомініди (Hominidae)
Розміри: зріст - 100-150 см, вага - 30-60 кг
Епоха: пліоцен, приблизно 3,9-2,9 мільйона років тому (Східна Африка)
Australopithecus afarensis (Австралопітек афарський) ходив як людина, але все ще лазив по деревах як мавпа. Мешкаючи у Східній Африці приблизно між 3,9 і 2,9 мільйона років тому, ці ранні гомініни поєднували в собі маленький мозок (за розміром як у мавпи) з прямою поставою, а також людську форму таза й ніг, але водночас зберігали довгі руки та вигнуті пальці, корисні для пересування по деревах. Один із найдивовижніших слідів їхнього життя зберігся в Лаетолі в Танзанії, це унікальна стежка відбитків ніг віком близько 3,6 мільйона років, яка зафіксувала, як ранні гомініни йшли прямо крізь вологий вулканічний попіл. Це відкриття допомогло спростувати старе уявлення про те, що першим в еволюції людини з'явився великий мозок: наші предки вже ходили на двох ногах за мільйони років до стрімкого збільшення об'єму людського мозку.
Найвідомішою представницею цього виду є Люсі - частково збережений скелет самки віком 3,2 мільйона років, виявлений у Хадарі (Ефіопія) у 1974 році. Своє прізвисько вона отримала через те, що пісня гурту The Beatles «Lucy in the Sky with Diamonds» безперервно лунала в таборі, коли дослідницька група святкувала своє відкриття; в Ефіопії вона також відома як Дінкнеш, що означає «ти дивовижна». Зріст Люсі становив усього близько 1,1 метра, проте її скелет став однією з найвеличніших ікон еволюції людини. Інша виняткова знахідка - дитина Селам віком 3,3 мільйона років - показала, що діти A. afarensis уже могли ходити прямо, хоча все ще зберігали сильні анатомічні пристосування для лазіння. Відтоді Люсі стала чимось набагато більшим, ніж просто науковим зразком, з'являючись у книгах, документальних фільмах, музеях та масовій культурі по всьому світу. Іронія полягає в тому, що одна з найвідоміших постатей в історії людства не була ні людиною, ні мавпою в сучасному розумінні, а являла собою дивовижну еволюційну мозаїку - пересуваючись на двох ногах по землі, вона все ще почувалася як удома на деревах.



