Шансітерій Шансітерій Шансітерій
Шансітерій
Шансітерій
Шансітерій

Шансітерій

Шансітерій

 

Ряд: Artiodactyla

Родина: Giraffidae

Розповсюдження: пізній міоцен Китаю

Розміри: довжина - 4,5 m, висота - 2,3 m, вага -  350 - 600 kg

Типовий представник: Shansitherium fuguensis


Shansitherium — вимерлий рід чотирирогих жирафів, будовою тіла схожих на лося. Викопні рештки відомі з шарів епохи пізнього міоцену в провінції Шаньсі, Китай. Судячи з кісток, шансітерії тісно пов'язані з родом Samotherium.

Як і сучасні жирафи, шансітерій переважно харчувався листям дерев, хоча через свою більш коротку шию він займав інші екологічні ніші ніж ті, що довгошиї сучасні родичі.

Скелети в Пекіні показують, що вони, ймовірно, були десь 2,3 метри у висоту і приблизно 3,5-4 метри в довжину. Вперше шансітерії були виявлені та названі групою китайських палеонтологів на честь місця знахідки у провінції Шаньсі.

   

 

1
2
3
Оплата
У Вас є кілька зручних способів купівлі зображення: кредитна чи дебетова картка Visa, Mastercard, Maestro; PayPal або банківський переказ

Шансітерій

 

Ряд: Artiodactyla

Родина: Giraffidae

Розповсюдження: пізній міоцен Китаю

Розміри: довжина - 4,5 m, висота - 2,3 m, вага -  350 - 600 kg

Типовий представник: Shansitherium fuguensis


Shansitherium — вимерлий рід чотирирогих жирафів, будовою тіла схожих на лося. Викопні рештки відомі з шарів епохи пізнього міоцену в провінції Шаньсі, Китай. Судячи з кісток, шансітерії тісно пов'язані з родом Samotherium.

Як і сучасні жирафи, шансітерій переважно харчувався листям дерев, хоча через свою більш коротку шию він займав інші екологічні ніші ніж ті, що довгошиї сучасні родичі.

Скелети в Пекіні показують, що вони, ймовірно, були десь 2,3 метри у висоту і приблизно 3,5-4 метри в довжину. Вперше шансітерії були виявлені та названі групою китайських палеонтологів на честь місця знахідки у провінції Шаньсі.

   

 

Відгуки (6):
Митрич
09.06.2019
Ром, никаких нареканий по шанситерию выражать не буду, но спустя какое-то время, хочу порассуждать о несколько иной концепции окраса этого "массивнотерия". Я думаю, что этот циньхайский жираф мог иметь полосатые "гетры" на ногах и притушеванную "кофейную" пятнистость на боках, спине и шее. Конечно, это может быть стереотипный синдром восприятия жираф, но "кудуобразная" полосатость (в принципе здесь неплохо показанная), как-то для жирафовых, особенно крупных, вроде бы нехарактерна. Да, окапи полосатоногий (но не полосатоспинный), а жираф - сетчато-пятнистый безо всяких полосатых "намеков", а других вариантов мы, увы, не знаем... А чисто гипотетически, какой вообще "архаичный" вариант окраса мог быть наиболее вероятен для древних жирафовых - полосатый, пятнисто-сетчатый или пятнисто-олений или вообще оленьковый?..
Митрич
10.01.2019
Ром,вообще-то жирафы- колоритная тема для твоего сайта! Основные группы ископаемых жирафов у тебя уже есть- а это бренды гиппарионовой фауны... Это просто великолепно! Еще бы для полноты коллекции явил бы ты миру болинию, жираффокерикса и палеотрагуса- был бы полный набор основных таксонов...
Митрич
01.11.2018
Вот это махина! Из клады жирафобыков типа сиватериев что ли? Ну такая конструкция могла быть у листоядного веткояда, пожиравшего флору на уровне своей морды. Ром, а интересно, как он пил? Неужели опускался на колени? Рискованно как-то при наличии саблезубых котиков. Или расставлял широко ноги, как современный жираф на водопое? А может, он вообще не пил, довольствуясь росой или соком растений? Но жил он точно не в сухом буше и не в травянистой саванее, а в парковом лесу или влажной саванне.
Ольга
20.06.2018
Работа как всегда чудо
Olga
09.04.2018
yhfdbncz